Загрузка...
Рус / Eng
СОЗДАЙТЕ СВОЙ ПРЕЗЕНТАЦИОННЫЙ ЛИСТ

ПРИСТЕР БОРИС САМУИЛОВИЧ - ЗОЛОТАЯ ФОРТУНА БИЗНЕС БУК

ПРІСТЕР БОРИС САМУІЛОВИЧ

головний науковий співробітник Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ,

доктор біологічних наук (1978), професор (1985), дійсний член Національної академії аграрних наук України (1990), заслужений діяч науки і техніки України (1998),

нагороджений медаллю «20 років Незалежності України» Міжнародної Академії МАРТІС «Золота Фортуна»

Прістер Борис Самуілович після закінчення Московської сільськогосподарської академії ім. КА. Тімірязєва у 1962 р. отримав спеціальність агрохімік – ґрунтознавець.

З 1962 по 1979 роки працював на підприємстві Міністерства середнього машинобудування СРСР на хімічному комбінаті "Маяк" (м. Челябінськ-60), де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідуючого лабораторією. Зробив значний внесок у розвиток і впровадження методів радіаційного захисту населення після радіаційній аварії 1957 р. Підсумком наукових досліджень в цьому напрямку стали "Рекомендації з ведення сільського та лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення територій", удостоєні в складі групи авторів Державної премії СРСР 1974 р., та монографія «Проблеми сільськогосподарської радіобіології та радіоекології при забрудненні навколишнього середовища молодою сумішшю продуктів ділення урану».

З 1979 по 1982 рр. готував кадри для атомної енергетики України в якості професора біологічного факультету Одеського державного університету, а з 1982 по 1986 рр. – професора кафедри атомних електричних станцій Одеського політехнічного інституту (ОПІ). За цикл робіт по вивченню поведінки радіоактивного йоду в навколишньому середовищі та харчових ланцюгах став Лауреатом премії Вищої школи СРСР за науку (1985). У 1983-1986 роках по завданню Державного НДІ АЕС під моїм керівництвом розроблено систему моніторингу навколишнього середовища для Чорнобильської АЕС.

Набутий досвід дозволив з першого дня після аварії на ЧАЕС у 1986 р. прийняти участь у ліквідації її наслідків. У квітні-травні 1986 р. керував експедицією кафедри АЕС ОПІ по вивченню радіаційного стану у зоні аварії, а з травня 1986 відряджений до Міністерства охорони здоров'я України в якості консультанта з питань радіаційного захисту населення. З жовтня 1986 р. переводять у м. Київ завідуючим відділом радіобіології УНДІВ УААН. За його ініціативою і академіка Богданова Г.О. у 1986 р. створено Державну програму ДКНТ СРСР «Сільськогосподарська радіологія», якою керував як голова наукової ради «Сільськогосподарська радіологія» Південного відділення ВАСГНІЛ. У 1990 р. обирають дійсним членом Української академії аграрних наук, членом Президії УААН, академіком-секретарем агроекології і природокористування, організація якого дозволила об'єднати вчених і спеціалістів більше 50 наукових установ для вирішення найгостріших радіоекологічних проблем України. В результаті проведено моніторинг сільськогосподарської сфери України, розроблені і впроваджені контрзаходи у рослинництві, тваринництві, харчовій промисловості, які кожні два роки узагальнювались і оновлювались у "Рекомендаціях з ведення сільського господарства на територіях України, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС". У 1988 р. переведений на роботу заступником директора по науковій роботі УНДІ сільськогосподарської радіології (УкрНДІСГР). В 1990 р. призначають першим заступником міністра щойно створеного Міністерства у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. На цій посаді спільно з керівниками управлінь і начальниками відділів міністерства організував роботи з моніторингу і зонуванню забруднених територій України, дозиметричної паспортизації населених пунктів, їх дезактивації, обґрунтування і організації заходів щодо зменшення доз опромінення населення. Прийняв активну участь в організації і реалізації програми наукового співробітництва з 14 країнами Європейської Комісії, представляв Україну в Координаційній раді, яка управляла виконанням 16 проектів.

В 1994 р. повернувся до наукової роботи на посаду директора УкрНДІСГР Мінсільгосппроду України. Керував розробкою «Концепції ведення сільського та лісового господарства на територіях, забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС», схваленої профільним Комітетом Верховної Ради України, та програми комплексної реабілітації забруднених територій. Приймав участь у підготовці 3-ох Законів України та багатьох підзаконних актів і нормативних документів. З 2005 р. працює на посаді головного наукового співробітника Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ. Під його керівництвом і за його участю підготовлені і видані рекомендації «Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи, у віддалений період» (2007). В наступний час основним напрямком роботи є розробка системи підтримки прийняття рішень при аварійних ситуаціях на АЕС, аварійне реагування та підвищення культури безпеки в ядерній галузі.

Державні нагороди – медаль «3а доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И.Ленина» (1970 р.), Лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1974 р.), Лауреат премії Вищої школи СРСР за науку (1985 р.), Грамота Верховної Ради України (1986 р.), медаль Лучицького В.І. "За видатні особисті заслуги у розвитку фундаментальної та прикладної геологічної науки, відкриття родовищ, корисних копалин" (1998 р.), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004 р.), орден «За заслуги» III ступеню (2007 р.), медаль «50 років аварії на хімічному комбінаті «Маяк» (2007), орден «Знак пошани» Мінагрополітики України (2008), Срібна медаль Конрада Рентгена Європейської академії природних наук (2008), орден «За заслуги» II ступеню (2011). Автор і співавтор понад 500 публікацій, з них більше 50 опубліковані за кордоном, автор і співавтор 20 книжок, автор Патенту України та 6 винаходів. Серед учнів 4 доктори та 7 кандидатів наук. Член Національної комісії радіаційного захисту населення Верховної Ради України (НКРЗУ), ряду спеціалізованих і наукових рад, член Міжнародної спілки радіоекологів, член правління Ядерного товариства України.

У 2012 р. Прістер Борис Самуілович отримав почесну нагороду Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» – медаль «20 років Незалежності України».